Печінка – найбільша залоза людського тіла (вага 1200 -1500 г)
Виробляє жовч і бере участь в різних процесах обміну речовин.
Печінка розташована в черевній порожнині безпосередньо під діафрагмою, займаючи все праве підребер’я і частина лівого. Де вона захищена від ударів і тиску ззовні хребтом і нижніми ребрами.
У печінці розрізняють велику – праву і меншу – ліву долі.В середньої частини печінки, на її нижній поверхні, три борозни обмежують дві невеликі частки – хвостату і квадратну; між ними знаходиться так звані ворота печінки – ділянка, де в печінку входять кровоносні і лімфатичні судини і нерви, виходить печінковий протік.
Крім артеріальної крові, що притікає по печінковій артерії, печінка отримує через ворітну вену кров, відтікає від шлунка, тонких і товстих кишок (до верхнього відділу прямої кишки), жовчного міхура, селезінки, підшлункової залози. З печінки кров витікає по печінковим венах, що впадають в нижню порожнисту вену.
Вид нижньої поверхні печінки:
1 – права частка; 2 – ліва частка;, 3 – хвостата частка; 4 – квадратна частка; 5 – печінкова артерія; 6 – воротна вена, 7 – нижня порожниста вена; 8 – печінкова протока; 9 – протоки міхура; 10, – жовчний міхур; 11 – желчевивідний проток.
Печінковий проток, вийшовши з воріт печінки, з’єднується з протоки міхура, який відходить від жовчного міхура, і утворює з ним спільно жовчний протік, що відкривається своїм отвором в просвіт дванадцятипалої кишки.
Печінка – життєво важливий орган, що виконує різноманітні функції; без печінки тварини і людина не можуть існувати.
Виробляючи жовч, печінка відіграє істотну роль у процесах травлення і всмоктування поживних речовин з кишечника в кров, вона бере участь в процесах обміну білків, жирів і вуглеводів; несе захисну (бар’єрну) функцію, знешкоджуючи ряд отруйних речовин, що утворюються в процесі обміну речовин або надходять ззовні, крім того, в зародковому періоді вона виконує і функцію кровотворення.
Клітини тканини печінки зазвичай розташовуються попарно і утворюють стовпчики (печінкові балки), які об’єднані в маленькі часточки.
Часточки оточені дрібними розгалуженнями ворітної вени, від яких, відходять численні капіляри. Вони направляються до центру часточки, де проходить вена по якій кров відтікає від часточки. Стовпчики оточені кровоносними капілярами , а всередині між клітинами проходить жовчний капілярний каналець.Таким чином кожна клітина тісно стикається з декількома капілярами і з жовчним канальцем.
Стінки капілярів печінки складається з тонкої плівки, на якій розташована мережа зірчастих клітин – посередників між кров’ю і печінковими клітинами. Зірчасті клітини захоплюють із крові різні речовини, передаючи їх печінковим клітинам; крім того, зірчасті клітини виконують захисну функцію, аналогічну функції лімфатичних вузлів і селезінки, – вони здатні до фагоцитозу і утворення антитіл.
Схема жовчовивідних шляхів:
1 – внутрішньопечінкові жовчні протоки; 2 – загальна печінкова протока; 3 – жовчний міхур, 4 – протоки міхура; 5 – загальний жовчний протік, 6 – дванадцятипала кишка.
Як залоза травного тракту, печінка через печінковий протік виділяє вироблювану нею жовч. Жовч утворюється в клітинах печінки безперервно, а її надходження в просвіт дванадцятипалої кишки починається тільки під час їжі і триває до тих пір, поки остання порція їжі не покине шлунок (при цьому кількість виділеної жовчі залежить від складу їжі).
Майже весь інший час кільцевий м’яз (сфінктера загальної жовчної протоки, скорочуючись, закриває його вивідний отвір, а безперервно утворюється в печінці жовч надходить по протоки міхура в жовчний міхур.
Тут жовч стає густішою і темною, так як значна кількість міститься в ній води, а частково і деякі інші речовини всмоктуються через спайку жовчного міхура в кров.
У тонкій кишці значна частина складових частин жовчі всмоктується в кров, щоб по ворітній вені вступити в печінку, а звідти знову в жовч.
Всі речовини, що надійшли з травного тракту в кров по ворітній вені, безпосередньо потрапляють до печінки; вони частково використовуються нею для побудови складних речовин, а частково піддаються процесам розщеплення.
Так, в печінці здійснюються синтез білків крові (альбумінів, глобулінів та ін) з одержаних з кров’ю амінокислот, синтез глікогену (тваринного крохмалю) з простих вуглеводів (глюкози, фруктози і ін}; глікоген відкладається в печінці про запас і в тих випадках, коли організм потребує підвищеної витрати енергії (наприклад, при м’язовій роботі), перетворюється в глюкозу, яка надходить в кров.
У печінці утворюються жироподібні речовини (ліпоїдами), легко транспортуються кров’ю в інші органи і тканини, де вони використовуються при різноманітних процесах обміну речовин.
У печінці відбувається також синтез холестерину – складової частини мозкової тканини, синтез протромбіну та гепарину, що беруть участь в процесі згортання крові.
У печінці відбувається і взаємне перетворення основних груп поживних речовин-білків, жирів і вуглеводів один в одного в залежності від потреб організму.
Процеси обміну речовин, що протікають в печінці, здійснюються за участю різних ферментів, вони регулюються нервовою системою як безпосередньо, так і за участю деяких гормонів (адреналіну, інсуліну та ін.)
Серед речовин, що надходять у печінку з кров’ю по ворітній вені, можуть виявитися і шкідливі для організму, що зустрічаються в окремих продуктах тваринного і рослинного походження, а також випадкові домішки до їжі. Одна з істотних функцій печінки – знешкодження цих речовин, а частково їх видалення з організму з жовчю.
Так, деякі отруйні мінеральні речовини (свинець, миш’як та ін) затримуються в печінці, а потім ідуть у вигляді нешкідливих органічних сполук (найчастіше білкових). Утворені в організмі при розпаді білків аміак, а частково і сечова кислота перетворюються в печінці в менш шкідливу і добре розчинну сечовину, яка видаляється з організму через нирки.
При появі в організмі великої кількості шкідливих речовин (наприклад, при хронічному розладі травного процесу, при алкоголізмі) функції печінки порушуються, що відбивається на процесах обміну речовин і приводить до важких захворювань.
Серед захворювань печінки зустрічаються запальні процеси, гострі (гепатит) і хронічні (цироз), паразитарні захворювання (ехінококоз), новоутворення (рак, саркома).
який включає в себе